Галлюциногенные грибы Psilocybe Малаховка

Эй, братаны, надеюсь, вы все готовы к невероятной истории, которую я сегодня расскажу. Готовы? Ну что ж, начнем!

Однажды, в недалеком прошлом, я решил поэкспериментировать и приобрести себе закладки псилоцибиновых грибов. Не знаю, что меня посетило в тот момент, но я решил, что это будет огонь и я получу новый уровень в своем наркотическом развлечении.

Вечером, когда все спали, я достал свою закладку и начал пыхать ее одну за другой. Черт, это был настоящий кик! Чувствовался легкий шуга, но я был полон решимости и готовности к новой приключенческой ночи.

И так, я сижу за компьютером, открыл Dota 2 и начал играть. Братцы, моя интраназальное введение грибов меня просто подготовила к этой ночи. Я был готов разносить всех на своем пути в виртуальной реальности!

Вух, я попал в свою первую игру, и просто расплывался от удовольствия. Мне казалось, что мои пальцы на клавиатуре превратились в настоящую пырялку, и я быстро реагировал на каждый момент игры.

Прошло уже парочку часов, и я осознал, что время пролетело незаметно. Я чувствовал себя таким живым и энергичным, что не хотел останавливаться. Я нажимал на кнопку поправиться и пытался потратить еще больше гоблинов в этой волшебной игре.

Но, братцы, я не заметил, как у меня началась настоящая дота-зависимость. Я стал играть каждую ночь, забывая о реальном мире. Это было все, чем я жил, и все, чем хотел заниматься.

Мои друзья были в полном шоке от моего состояния. Конечно, я не обращал на это внимания, потому что я думал, что они просто завидуют моему умению играть.

Но, братцы, даже наша прекрасная наркомания должна иметь свои границы. Моя физическая форма стала хуже с каждым днем. Я не выходил из комнаты, пропускал еду и не спал. Моя жизнь сводилась к простым кнопкам и пикселям на экране. Я решил отказаться от псилоцибиновых грибов и попытаться найти новое увлечение.

Братцы, это было сложно. Я пропускал их запах, их вкус. Но я понимал, что не могу продолжать так жить. Я начал заниматься спортом, научился играть на гитаре и начал писать свои собственные шутки.

Сейчас я понимаю, что моя наркомания была лишь временным увлечением, и это был мой путь к пониманию себя и своих желаний. Я научился контролировать себя и наслаждаться жизнью в полной мере.

Итак, братаны, я надеюсь, что моя история стала для вас уроком. Найдите свое истинное призвание и наслаждайтесь каждым моментом в этой прекрасной игре, называемой жизнь. Всегда!

Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?

Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.

Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.

Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".

Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!

Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.

Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.

Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.

Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.

Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.

Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.

Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.

Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.

Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.

Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.

Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.